Веде мене зваба, веде мене згадка
До чистих джерел у грибному краю.
Тут кожна рослина – зелена загадка –
Чекає від мене розгадку свою.
Одноденна велопоїздка на Подільські Товтри
Гармонія у природі викликає спокій і радість у душі людини, умиротворення і бажання відкрити навколишню красу іншим. Вона навчає частіше дивитись в небо, усміхатися, схилятися перед дивом життя, берегти той живий світ, яким багата українська земля, подарована Богом нашим працелюбним предкам. Цю генетичну любов до матінки – природи я вирішила не загубити, не втратити, пройшовши стежками подільського краю на Товтри. Наш одноденний похід на велосипедах із учнями 6 - 9 класів розпочався вранці 9 червня. З округлого пагорба між селами Красноставці та Жердя, Подільські Товтри – як на долоні. Дійшовши до річки Збруч, ми у голубому серпанкові милувалися краєвидами села Думанів. А біля Нігина зупинилися на автобусній зупинці, біля якого виблискувало плесом озеро, де було багато відпочиваючих. І ось ми вже на вершині Товтрів. З пагорба гори відкрилися нашому зорові подільські крутосхили селища Нігина, долини, ріки, ліси, навіть стежка, якою ми йшли на Товтри. А ще більше розвеселило туристів лісове багаття біля Подільських Товтр. Всі були задоволені походом, адже мабуть, ніде більш в Україні не побачиш такого екзотичного ландшафтного й рослинного розмаїття, як на Подільських Товтрах, де скелі та вапнякові валуни поспіль укриті папоротями, де на схилах і у лісі густим килимом тчеться вічнозелений плющ, де розкинули широкі крони липи, клени, столітні дуби…
А під вечір ми завершили велоподорож, подорож у просторі й, можна сказати, в часі: дізналися та побачили , бодай частково, але дуже, дуже задоволені. Що ж, нині з гордістю кажемо: наша земля найкраща!
В майстерні природи багато є дива.
Я хочу збагнути її таїну…
Ви бачили, як неповторно вродливо
Поліська калина стрічає весну?
Немає коментарів:
Дописати коментар